Географічне розташування
Село Кам’янече належить до Новоархангельської об’єднаної територіальної громади Кіровоградської області. Розташоване за 8 км на південний захід від смт Новоархангельськ, воно межує з селами Троянове та Вітрогон. Ландшафт Кам’янечого вражає своєю різноманітністю: тут поєднуються степові простори, кам’янисті пагорби та невеликі березові гаї. Через село протікає струмок Калиновий, що впадає в річку Синюху, надаючи місцевості особливого природного шарму.

Історичний нарис
Село засноване наприкінці XVIII століття козаками-поселенцями, які охороняли кордони від набігів кримських татар. Назва «Кам’янече» походить від великих кам’яних брил, розкиданих навколо села, — за переказами, вони служили природними укріпленнями під час нападів. У ХІХ ст. село входило до Єлисаветградського повіту, а його мешканці займалися видобутком граніту та вирощуванням винограду. Під час Голодомору 1932–1933 років Кам’янече втратило майже 40% населення, про що свідчить пам’ятник «Крила скорботи» біля сільського цвинтаря. У роки Другої світової війни село було окуповане нацистами (1941–1943), а після звільнення стало центром відбудови гранітних кар’єрів.

Економіка та інфраструктура
Основою економіки Кам’янечого є сільське господарство та видобуток каменю. Місцеві фермери вирощують ячмінь, сою та овочі, а на кам’янистих ділянках розводять вівці. На околиці села діє невеликий кар’єр, де добувають граніт для будівельних потреб області. Інфраструктура включає початкову школу, фельдшерський пункт, будинок культури з етнографічною виставкою та магазин-кафе «Кам’яна криниця». У 2021 році село підключили до програми «Оновлення сіл», що дозволило відремонтувати дороги до райцентру.

Культура та пам’ятки
Кам’янече зберігає автентичні традиції. Щороку на Івана Купала тут проводять фестиваль «Кам’яна пісня», де співають старовинні козацькі пісні біля багаття. Архітектурною гордістю села є Церква Святого Пантелеймона (1905 р.), зведена з місцевого граніту у неовізантійському стилі. За радянських часів її перетворили на музей атеїзму, але у 2000-х роках вона була повернута громаді. Також туристів вражає кам’яний міст XIX ст., який колись з’єднував село з торговим шляхом до Одеси.

Демографія
Населення Кам’янечого станом на 2023 рік становить близько 320 осіб. Близько 70% мешканців — люди похилого віку, але останніми роками до села переїхало кілька молодих сімей, які займаються агротуризмом. Етнічний склад переважно український, з невеликою кількістю родин болгарського походження.

Сучасні виклики та ініціативи
Головні проблеми — знелюднення, недостатнє технічне оснащення кар’єру та брак інвестицій у соціальну сферу. Проте громада не здається: у 2022 році тут запустили проєкт «Кам’яна спадщина», створивши туристичний маршрут до гранітних кар’єрів та історичного мосту. За підтримки міжнародних фондів у селі відкрили майстерню з обробки каменю, де місцеві майстри виготовляють сувеніри.

Висновок
Кам’янече — це село, де кожен камінь розповідає історію. Його минуле, викарбуване в граніті, і сучасні зусилля мешканців роблять його символом незламності. Незважаючи на труднощі, воно продовжує жити, втілюючи в собі силу українського духу та красу природи. Кам’янече чекає на тих, хто готовий відкрити його таємниці та стати частиною його майбутнього.