Географічне розташування
Село Голубенка входить до складу Новоархангельської об’єднаної територіальної громади Кіровоградської області. Розташоване за 15 км на північний захід від районного центру, смт Новоархангельська, воно межує з селами Зелене та Вишневе. Ландшафт Голубенки формується пологими пагорбами, лісовими масивами та мальовничими ставками, створеними на притоках річки Синюхи. Через село проходить автошлях місцевого значення, що з’єднує його з ключовими населеними пунктами району.

Історичний нарис
Голубенка заснована на початку XIX століття переселенцями з сусідніх сіл, які шукали родючі землі для хліборобства. Назва села, за легендою, пов’язана з прізвищем першого поселенця — козака Голубенка, що осів тут із родиною. У другій половині XIX ст. село входило до Єлисаветградського повіту, а його мешканці займалися вирощуванням пшениці та вівчарством. Радянська влада принесла колективізацію: у 1930-х роках тут створили колгосп імені Шевченка. Під час Голодомору 1932–1933 років у селі загинуло понад 100 осіб, про що нагадує пам’ятний знак біля сільської школи. У роки Другої світової війни Голубенка пережила окупацію, а 1944 року була звільнена військами 2-го Українського фронту.

Економіка та інфраструктура
Сьогодні економіка села базується на сільському господарстві. Місцеві фермери вирощують соняшник, кукурудзу та овочі, а також утримують приватні ферми з розведення свиней та птиці. Частина мешканців працює в агрофірмах Новоархангельська або займається традиційними ремеслами — бджільництвом і виготовленням гончарних виробів. Інфраструктура села включає початкову школу, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури з бібліотекою та два продуктові магазини. У 2021 році в рамках програми «Світло для сіл» тут оновили систему вуличного освітлення.

Культура та пам’ятки
Голубенка зберігає автентичний дух українського села. Щороку на Івана Купала тут організовують народне свято з вертепами, хороводами та стрибками через багаття. Серед архітектурних пам’яток виділяється каплиця Святого Пантелеймона, зведена у 1910 році у неокласичному стилі. Під час радянської антирелігійної кампанії її перетворили на клуб, але у 2000-х роках громада відновила богослужіння. Також у селі зберігся вітряк кінця XIX ст. — рідкісний приклад промислової архітекції, який використовувався для помелу зерна до 1950-х років.

Демографія
За даними 2023 року, населення Голубенки становить близько 250 осіб. Більшість із них — люди похилого віку, але останнім часом спостерігається тенденція повернення молодих сімей, які займаються розвитком агротуризму. Етнічний склад однорідний: 98% мешканців — українці.

Сучасні виклики та ініціативи
Головні проблеми села — старіння інфраструктури, відсутність робочих місць і відтік молоді. Проте громада активно долучається до державних та міжнародних програм. З 2020 року тут діє проєкт «Зелена Голубенка», спрямований на озеленення території та розвиток екотуризму. Місцеві активісти створили маршрут «Стежками козацької слави», який включає відвідування вітряка, старовинного цвинтаря та майстерні з виробництва глиняного посуду.

Висновок
Голубенка — невелике, але горде село, яке, як і сотні інших в Україні, бореться за своє майбутнє, зберігаючи минуле. Його скромна краса, трудолюбні мешканці та історична спадщина роблять його частиною національної ідентичності. На тлі сучасних викликів Голубенка залишається символом надії — місцем, де традиції переплітаються з інноваціями, а сільська ідилія надихає на нові звершення.