Географічне розташування
Село Диковичеве входить до Новоархангельської об’єднаної територіальної громади Кіровоградської області. Розташоване за 10 км на схід від смт Новоархангельськ, воно межує з селами Калинівка та Вітрогон. Ландшафт села формується переважно степовими просторами, розрізаними ярами та невеликими лісовими ділянками. Через Диковичеве протікає струмок Журавець, притока річки Синюхи, що надає місцевості живописного характеру.

Історичний нарис
За переказами, село засноване наприкінці XVIII століття козаками-втікачами з Правобережної України, які шукали притулку від панського гніту. Назва “Диковичеве” походить від слова “диковина” — місцеві жителі розповідають, що перші поселенці були вражені незвичайними формами місцевих пагорбів. У XIX ст. село входило до Єлисаветградського повіту, а його мешканці займалися хліборобством і вівчарством. Під час Голодомору 1932–1933 років Диковичеве втратило майже половину населення, про що свідчить меморіал із прізвищами загиблих. У Другу світову війну село пережило окупацію (1941–1943), а після війни було відбудоване за рахунок колгоспних зусиль.

Економіка та інфраструктура
Основою економіки Диковичевого залишається сільське господарство. Місцеві фермери спеціалізуються на вирощуванні гречки, проса та овочів, а також утримують приватні пасіки. На околиці села діє невеликий цех з переробки соняшнику, який співпрацює з агрофірмами області. Інфраструктура включає дитячий садок, школу І ступеня, фельдшерський пункт і будинок культури з етнографічною експозицією. У 2022 році в селі провели інтернет за програмою «Цифрова адреса», що полегшило доступ до освітніх ресурсів.

Культура та пам’ятки
Село зберігає давні звичаї. Щороку на Зелені свята тут проводять обряд «Водити куст», де молодь прикрашає гілками верби хати та колодязі. Серед архітектурних пам’яток виділяється Церква Святого Димитрія (1901 р.), яка в радянські часи використовувалася як зерносховище, а у 2000-х роках була відновлена коштами громади. Також у селі зберігся кам’яний млин початку XX ст., де досі можна побачити давні жорна.

Демографія
Населення Диковичевого станом на 2023 рік налічує близько 400 осіб. Більшість мешканців — люди похилого віку, але останніми роками декілька сімей з дітьми повернулися з міст, зайнявшись агротуризмом. Етнічний склад переважно український, з невеликою кількістю молдованських родин.

Сучасні виклики та ініціативи
Головні проблеми села — знелюднення, старіння комунальних мереж і брак інвестицій. Однак активісти громади не падають духом: у 2021 році вони запустили проєкт «Стежками предків», створивши пішохідний маршрут до старовинного млина та яру з рідкісними рослинами. За підтримки міжнародних фондів у селі відкрили майстерню з виготовлення ляльок-мотанок, які продають на ярмарках області.

Висновок
Диковичеве — це село, де кожен камінь дихає історією. Його назва, овіяна легендами, підкреслює унікальність місцевості, а працьовиті мешканці продовжують боротися за його майбутнє. Незважаючи на труднощі, воно залишається символом незламності українського села, де минуле й сучасне йдуть поруч, надихаючи на збереження коріння.